Жадібний чоловік узяв Шурочку як безкоштовну прислугу. Він принижував та знущався над нею, тримаючи її «у чорному тілі», а провину за розтрату спритно переклав на дружину, чиє ж загибель стала б для нього вдалим шансом приховати власне казнокрадство. Але все пішло не за планом — і в тілі нещасної дружини прокинулась я: незмінна голова СНТ «Одуванчик». Я вмію наводити лад — лишилося відновити міст, з’ясувати, куди чоловік заховав гроші з казни, не дозволити свекрусі сісти на шию та не вдарити лицем в багнюку перед губернатором. Одне мене гнітить: у цьому світі дружина не має права подати на розлучення. І яких би подвигів я не звершила, рятуючи місто від банкрутства, все одно лишаюся власністю підлеця.