Цю історію — іронічну й сумну — вам розповість Шльопик, вірний і розсудливий пес. Народившись із білою плямкою посеред чорної морди, він дуже скоро з подивом виявив, що через одну лише цю ознаку його вважають собакою другого сорту. Але зате саме завдяки плямці Майор Торкільдсен, чудовий господар Шльопика, купив його в розпліднику за пів ціни! Шльопик назавжди залишиться собакою Майора, але Майора вже немає. Тепер вони, стара фру Торкільдсен і Шльопик, лишилися одне в одного — і втішатися їм доводиться кожному по-своєму: старому Шльопику — всілякими смаколиками, а старій фру Торкільдсен — «драконовою водою».
Разом вони читають про подорож Руаля Амундсена на Південний полюс, у якій, звісно, попереду були зовсім не люди, а відважні собаки—люди лише присвоїли собі їхню перемогу. Та незабаром у дім прибуває цуценя фру Торкільдсен із дружиною, і вся розмірена щоденність іде шкереберть… Люди, звісно, дивні істоти. Багато з них були б набагато щасливішими, якби були собаками!