Я отямився: навкруги сніг, кров і мертва рись. На потилиці — рана, а мужик, що прибіг, називає вас «ясновельможністю», та ще й по імені-по батькові. От тільки ти не пам’ятаєш ні що сталося, ні чому тебе назвали ясновельможністю. Ти навіть свого імені не пам’ятаєш, а все навколо здається не таким, як має бути, неправильним. Але нічого — руки-ноги цілі, голова працює, а пам’ять повернеться. Тим більше, що всі навколо твердять: рись благословила тебе.