Державний житель. Річка Потудань. Фро

Андрій Платонович Платонов народився в багатодітній родині слюсаря залізничних майстерень. Навчався в церковнопарафіяльній школі, з 14 років почав опановувати професії слюсаря, помічника машиніста паровоза. Перша проба пера — юнацькі вірші, що ввійшли до його поетичної збірки «Блакитна глибина». У 1918–1921 роках він активно займався журналістикою, поєднуючи її з роботою на залізниці та навчанням у Воронезькому політехнічному інституті.

У 1922–1926 роках Платонов працює меліоратором у Воронезькій губернії та на будівництві електростанції, однак уперто продовжує займатися літературою. Публікує публіцистичні статті, оповідання та вірші у воронезьких газетах і журналах, а також навіть у московському журналі «Кузниця». У 1927 році Платонов залишає службу й переїжджає з родиною до Москви: у Платонові письменник переміг інженера. Після публікації «бідняцької хроніки» «Впрок» (1931) — іронічного опису колективізації — Платонова перестають друкувати.

У середині 1930-х Платонов — письменник, який пише переважно в стіл. Водночас його задумів було надміру. Він напружено працював. Починаючи з 1980-х яскрава самобутність майстра спричинила величезну хвилю інтересу в усьому світі. Однак донині велика частина творів Платонова ще перебуває в рукописах.