З повісті «Господін Великий Новгород» (1967) почалася письменницька кар’єра Дмитра Балашова — філолога-русиста, фольклориста й історика, автора знаменитого циклу історичних романів «Московські государі». Перший літературний досвід ученого проклав шлях до масштабнішого твору — роману «Марфа-посадниця» (1972), що також присвячений драматичним епізодам історії Новгородської республіки.
Вже першим літературним творам Дмитра Балашова притаманні характерні риси його зрілого творчого стилю: і повість, і наступний за нею роман надзвичайно переконливо й достовірно відтворювали життя новгородського суспільства тих далеких століть — побутовий і духовний устрій. Заселивши давню республіку виразними персонажами, частково історичними, частково вигаданими, Балашов перетворив не лише мовлення своїх героїв, а й авторський текст на майстерну стилізацію мови давньоруських літературних пам’яток.
Повість «Господін Великий Новгород» присвячена героїчній добі Новгородської республіки й розповідає про похід до Лівонії 1268 року та грандіозну перемогу в битві при Раковорі.