«Черговий постріл із неба ледь не застиг Лару зненацька: вона ледве встигла відкотитися вбік від фіолетової блискавки. Але при цьому сильно вдарилася об камінь і глухо вилаялася крізь зуби. Хто й звідки стріляє, хабур їх у стерні обваляй?! Що це за планета така дивна?! прокляті блискавки били з різної висоти і з різних точок, де на перший погляд не було нічого — просто повітря. Та й алгоритм стрільби був незрозумілий, як і часові інтервали між залпами. Дівчина сховалася за скелястим виступом і безнадійно похитала головою. Надія вижити майже розтанула. Замало переслідувачів із рейдера — так ще й ці невидимки, хвіст Проклятого в горлі аж до самого основи!..»