Георгіки

Вергілій — найвідоміший поет Августівської доби. Народився в 70 році до н. е. поблизу Мантуї, отримав перше виховання в Кремоні; у шістнадцять років отримав тогу повноліття. Це свято збіглося з роком смерті Лукреція, тож сучасники дивилися на молодого поета як на прямого наступника співця «De rerum natura». Подальшу освіту Вергілій здобував у Мілані, Неаполі та Римі; там він вивчав грецьку літературу й філософію. Незважаючи на інтерес до епікуреїзму та глибоку шану до Лукреція, Вергілій не приєднався до епікурейського вчення; його приваблювали Платон і стоїки.

«Георгіки», друга поема Вергілія, що складається з чотирьох книг, написана з метою пробудити любов до землеробства в душах ветеранів, нагороджених землею. Взявши за зразок Гесіода, Вергілій, однак, не входить, як його грецьке джерело, у всі подробиці сільськогосподарської справи: його мета — показати в поетичних образах привабливість сільського життя, а не написати правила, як сіяти й жати. Тому деталі землеробської праці його цікавлять лише там, де вони мають поетичний інтерес. З Гесіода Вергілій узяв лише вказівки про щасливі й нещасливі дні та деякі землеробські прийоми. Найкраща частина поеми, тобто відступи натурфілософського характеру, почерпнута здебільшого з Лукреція.

Одним із наслідувачів Вергілія був Луїджі Аламанні.