Ніцше розглядає проблему моралі лише з позиції психології, не відносячи її до «божественності»; водночас поділ на добро і зло він бачить чисто людським винаходом.
Зачіпаючи походження моральних забобонів, філософ критично ставиться до християнської моралі про придушення в людині духовної сили, догматизму та протидії вільному началу природи людини. Він стверджує, що така мораль і потреба в надприродному та непізнаному мають коріння в найгірших і небезпечних почуттях: зловтішанні, самоз приниженні, злопам’ятстві, жорстокості. Ніцше вважає, що той шлях, яким до цього часу йшло європейське суспільство, небезпечний чудовиськово страшним наслідком, який він пророкує своїм сучасникам.