Ленінградська школа фантастики стала відомою завдяки багатьом видатним авторам, таким як Борис Стругацький, Георгій Мартинов, Ілля Варшавський, Вадим Шефнер та Олександр Шалімов. Однак одне ім’я вирізняється особливо — не лише тому, що його носителькою була жінка. У середині 1960-х років Ольга Ларіонова зійшла на літературне небосхилля фантастики з такою яскравістю, що швидко завоювала безліч шанувальників. Її роман «Барс із вершини Кіліманджаро» вважають не просто одним із її найкращих творів, а й вагомим внеском у світову фантастику. Багато експертів вважають, що якби Ларіонова була американкою, вона напевно отримала б престижні нагороди на кшталт «Гюго» чи «Неб’юли». Незважаючи на те, що її твори публікувалися рідко в період з 1960-х до 1980-х, майже кожен із них знаходив відгук у серцях читачів.
«Формула контакту» — повість про те, як навіть найміцніші стосунки між двома людьми можуть зруйнуватися через слова, що лишилися невимовленими, та образи, що накопичилися.