Що може краще відтінити цінність життя, ніж смерть? Роман-сповідь «Якщо шлях відчутний» малює виворіт одержимості закоханої Кіри. Вона шукає причини випадковостей, ретельно збирає уривки шляху в єдине полотно. Вона сподівається обчислити той самий хибний поворот, що привів її до божевілля, але лише глибше й глибше тоне в рефлексії. Наче відбиток дзеркала в дзеркалі, автор пише книгу про Кіру, яка зі свого боку пише книгу про Германа. Лоскутне полотно її оповіді виткане з спогадів і снів. Композиційна головоломка сюжету, зміни епох і локацій, ліричні відступи — усе це виносить історію Кіри за межі звичної романтичної прози. Роман-стан, роман-ілюзія, роман-очікування переносять читача в лабіринт емоційного багатогранника, де випадковий вибір прирікає героїв на безглуздий біг по колу самотності. Від першого погляду до останнього крику. Хто вийде з гри першим? Кому доведеться зробити головний вибір? Автор про вибір псевдоніма: «Чому Ніка Горн, а не Венді Лінч, наприклад?» — спитаєте ви. По-перше, до Венді Лінч мені, на щастя, далеко. А по-друге, все трохи простіше й у рази приємніше, ніж із Венді. Асоціативний ряд — далекий, відірваний, безчасний, умиротворений — вивів мене на образ гірського підвищення. Там, у горах, окрім поезії, безперервно живе краса. Піднебесна флора містить безліч цікавих назв, та мій вибір упав на цілющу квітку — Арніку гірську, яка загоює рани й лікує серце. Далі сталася семантична магія: Арніка скоротилася до богині перемоги «Ніки», а Гірська — до призовного «Горн». Віднині звучить і лікує, «говорить і показує» для вас Ніка Горн. Музика: Анастасія Гончарова «Якщо шлях відчутний».