Вергілій — найвідоміший поет Августівської доби. Народився в 70 році до н. е. поблизу Мантуї, отримав перше виховання в Кремоні; у шістнадцять років отримав тогу зрілості. Це торжество збіглося з роком смерті Лукреція, тож сучасники дивилися на молодого поета як на прямого наступника співця De rerum natura. Подальшу освіту Вергілій здобув у Мілані, Неаполі та Римі; там він вивчав грецьку літературу й філософію. Незважаючи на інтерес до епікуреїзму та глибоку повагу до Лукреція, Вергілій не приєднався до епікурейського вчення; його приваблювали Платон і стоїки.
«Енеїда» — незакінчений патріотичний епос Вергілія, складається з 12 книг, написаних між 29–19 рр. після смерті Вергілія «Енеїда» була видана його друзями Вариєм і Плотієм без будь-яких змін, але з певними скороченнями.
У побудові «Енеїди» підкреслено прагнення створити римську паралель до поем Гомера. Більшість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов уже в попередніх обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному задуму. Не тільки в загальній побудові, а й загалом у ряді сюжетних деталей та в стилістичній обробці (порівняннях, метафорах, епітетах тощо) простежується бажання Вергілія «змагатися» з Гомером.
Чим різкіше виступають глибокі відмінності. «Епічний спокій» і любовне вимальовування деталей чужі Вергілію. «Енеїда» являє ланцюг оповідань, сповнених драматичного руху, строго зосереджених, патетично напружених; ланки цього ланцюга з’єднані вправними переходами й спільною цілеспрямованістю, що створює єдність поеми.
Її рушійна сила — воля долі, яка веде Енея до заснування нового царства на латинській землі, а нащадків Енея — до влади над світом. «Енеїда» сповнена оракулами, віщими снами, чудесами й знаменнями, які керують кожною дією Енея та передвіщають майбутню велич римського народу і подвиги його діячів аж до самого Августа.
Масових сцен Вергілій уникає, зазвичай виділяючи кілька постатей, чиї душевні переживання й створюють драматичний рух. Драматизм посилюється стилістичною обробкою: Вергілій уміє майстерним підбором і розташуванням слів надавати стертим формулюванням буденної мови більшої виразності та емоційного забарвлення.