Він був генієм у світі, де інтелект нічого не вартий без зв’язків. Один день — і все, що він створював, стало чужим. Один вечір — і все, що він відчував, стало непотрібним. Одне кісткове «зерно» — і все, що він знав про життя, скінчилося. Але саме там, де всьому мало б завершитися, щось почалося. Новий світ. Нове тіло. І пам’ять, яку неможливо відібрати. Тепер він частина Роду, якого не існує. Рід 13 — забутий, викреслений, небезпечний. Але Ехо пам’ятає. І воно не прощає.