— У мене є діти? Ти приховала від мене дітей? — гнів колишнього не має меж.
— Тихіше, — прошу його. — Хлопчики почують. Вони не знають, де їхній батько.
— Ти позбавила дітей батька, а мене — синів, — карбує зло, свердлить мене поглядом.
— Так-так, я мерзотниця, — тараторю. Страшно аж до тремтіння.
— Будь ласка, давай розбірки відкладемо на потім. Зараз новорічна ніч, і наші діти чекають Діда Мороза. Не псуй їм свято.
— Не псувати свято? — злісно усміхається.
— Ну що ж… — від його голосу по шкірі мурашки.
— Хлопчики! — каже значно голосніше.
— Поїдете до Дідусі Мороза в гості?
— До Дідуся Мороза? — у кухню заглядають одразу двоє допитливих личок.
— Так, — твердо киває справжній батько хлопців.
— У його замок!
Новорічна ніч повна сюрпризів. Посперечавшись із друзями, я натягнув костюм Діда Мороза й прийшов до своєї колишньої. Хотів її розіграти. Але вийшло все з точністю навпаки. Бо я дізнався, що виявляється, у мене є діти.