«Було суботнім вечором. Учень палітурника Андрій Іванович Колосов, у туфлях і без сюртука, сидів за столом і швидко шерхав шматки червоного саф’яну. Його дружина, Олександра Михайлівна, клеїла на комоді гільзи для палітурки. Андрій Іванович уже п’ять днів не ходив у майстерню: у нього набрякли ноги, з’явилася задишка, а звичайний кашель став сильнішим. Усі ці дні він похмуро лежав у ліжку, пив дигіталіс і причіпався до Олександри Михайлівни. Сьогодні набряки зовсім спали, і Андрій Іванович відчув себе настільки краще, що взявся за роботу, яку приніс із майстерні додому…»