Інший Володимир Висоцький

Ця стара легенда жива й донині: усе своє життя свободолюбний Висоцький задихався в країні, де не було свободи… Насправді в СРСР не було вільнішого за Висоцького опозиціонера: він грав у театрі, знімався в кіно, випускав платівки, гастролював країною й безперешкодно виїжджав за кордон, відсутній удома по кілька місяців. Тож ще за життя люди шепотіли: а чи не є бард… агентом КДБ? Бо надто багато з того, чого іншим ніколи б не пробачили, йому сходило з рук. У наші дні ці чутки перетворилися на інтерв’ю одного з колишніх чекістів, який упевнено заявив, що Висоцький працював на них — за що й отримав безліч привілеїв. А те, що його періодично «пресували», — це нібито робили лише для того, щоб водити за ніс багатомільйонну аудиторію: до страждальців у нас завжди ставилися з повагою.

У новому повнометражному художньому фільмі «Висоцький. Дякую, що живий» про цей факт ви не знайдете навіть натяку, бо його авторам потрібно було будь-якою ціною зберегти міф про страждальця — гнаного владою митця. А от що саме стояло за цими «ганьбами», гранично жорстко розповідає автор книги «Інший Володимир Висоцький».