Якщо дуже поспішати крізь негоду, можна встигнути лише до зламаного телепорта. Але я дізналася про це надто пізно. І тепер, замість золотої столиці драконячої імперії, мій світ обмежився маленьким дерев’яним будиночком, де живе суворий недоброзичливий чоловік, який прагне спокою й самотності. Зовні люто бушує хуртовина, не даючи нам покинути вимушений прихисток. Але дивує зовсім інше: з кожним днем я дедалі більше вдячна за негоду.