Дорога

Минає кілька років після якоїсь (екологічної? ядерної?) катастрофи, що майже знищила весь світ. Майже всі тварини й птахи вимерли, всі міста зруйновані, всюди — тисячі трупів, висохлих від старості, випалена земля і банди одичалих людей, які не гидують і канібалізмом. І всюдисущий попіл. Попіл, який падає й падає з неба, який є всюди — на деревах, дорогах, будинках і полях…

І на цьому тлі — батько й син. Син, який народився одразу після апокаліпсису й не знав іншого життя. А батько, відчуваючи, що невиліковно хворий і вмирає, вирішує йти з сином на південь, до моря. Навіщо? Та, власне, нема навіщо. Майбутнього немає, а надії теж не існує…