Дім графа

Графиня Самбурська, її світлість, мала сніданок на маленькій терасі власних покоїв. Лакей застиг ідолом біля столу, акуратно, беззвучно переставляючи чашечки та блюдечка. Її сіятельство була не в дусі й про щось серйозно думала, помішуючи срібною ложечкою каву, що остигала.

Магда, графиня Самбурська, леді Вілнэ і Піат, серйозно розмірковувала про долю своїх дітей. Старший виконав свій обов’язок, одружившись на дочці графа. Дівчина виявилася розважливою, готовою чекати свого часу, тож спокійно жила з чоловіком у місті, де його тримали службові обов’язки, а дітей відправляла на літо в маєток до свекрухи, дозволяючи майбутньому спадкоємцю титулу та його братові носитися лісами в супроводі синів лакеїв і конюхів.

Другий син, як і очікувалося, став офіцером і в свої двадцять вісім робив непогану кар’єру в регулярних військах. Про одруження він поки не думав, жартома відбиваючись, що офіцеру дозволено одружуватися тільки у відставці й лише на заможну місію. Та втім графиня вірила в його розсудливість і розуміла, що в чомусь старший син правий — навіщо плодити дармоїдів? Ніжно дати дітям освіту й поштовх у кар’єрі.

Дочкам вдалося досить пристойно видати заміж, не надто жертвуючи величчю роду. Старша Магнолія вийшла заміж за виконта — спадкоємця графського титулу — і тепер так само проживала в столиці, піклуючись про кар’єру чоловіка. Молодша, Феліція, була заручена зі старовинним другом сім’ї, недавно овдовілим лордом Кілкеньї, і здається теж була задоволена своєю долею.