Сільський ретрит, або, босе, ти потрапив!

—Де тут хоча б Wi‑Fi? — Матвій дістав телефон і провів рукою в повітрі, ніби ловив невидимі хвилі.
—Ось у чому фішка! — Кирило вихопив у нього телефон і поклав собі в кишеню.
—Повний детокс!
—Ей! — Матвій спробував його схопити, але той спритно відскочив до машини.
—Не хвилюйся! Тут тобі сподобається! — Він уже залазив у джип.
—Хазяєчко, правда ж, сподобається? А ти відпочинеш, розслабишся! Тобі дуже треба, Матвій, повір старому другу!
Я тільки встигла відкрити рота, як двигун заревів, і джип рвонув з місця, залишивши Матвія з порожніми руками, а мене — з гостем, якого я точно не чекала.
Він повільно повернувся до мене.
—У вас тут є хоч якась связь? — спитав він тим самим крижаним тоном, яким зазвичай говорив: «Стрєльцова, що за марення? Переробити до ранку».
Я солодко усміхнулася, відчуваючи, як у грудях розправляє крила маленький, але гордий птах помсти.
—Лише з природою, — прошепотіла я, спостерігаючи, як він заплющує очі, ніби молиться про терпіння. Використано музичні вставки з сайтів: zvukipro.com freesound.org