Він був звичайним ділком, дрібним падальщиком російського «бізнесу» (типовий продукт «нулових»— «купив-кинув», тачка з помийки, подружка з панелі, від армії відмажений, совістю не обтяжений, найвища цінність — власна шкура), аж доки йому довелося рятувати цю саму шкуру, тікаючи від ментовського свавілля куди очі бачать — аж у 1941 рік.
І понеслося: запасний полк — передова — відступ — оточення — фільтраційний табір — передова — наступ — госпіталь… Він би й радий зскочити геть, та тільки сталінський СССР — це вам не продажна РФ, і що в Красній Армії роблять із дезертирами та самострілами «попаданцю» показали наочно… Як йому вижити в пеклі фронту, у піхотній траншеї та в роті танкового десанту, що вважалася «елітою гарматного м’яса»? Чи знадобляться на передовій навички барыги-«комерсанта»? Чи здатний «ділка» перетворитися на фронтовика — чи так і лишиться тиловою щурою? Чи вийде, пройшовши з боями від Сталінграда до Берліна, повернутися назад у XXI століття — до колишнього безглуздого життя? І яково «поверненцю», який пережив найстрашніші м’ясорубки Великої Вітчизняної, опинитися серед нинішніх відморозків без надійного ППШ під рукою?