Думаєте, це книга про Францію? Помиляєтеся! Вона про наш спільний Старий Світ, який не просто змінюється, а… помирає, гарчить і скиглить.
Новий роман Фредеріка Бегбедера завершує, а може продовжує цикл про «життя та пригоди Октава Паранго, якого ми десь залишили в Росії…» Якби ми писали для вас газетні анонси, то, напевно, побачили б заголовки на кшталт: Бегбедер проти диктатури сміху! Бегбедер про себе, про нас і про епоху, коли блазні захопили владу. Бегбедер повернувся — ми його чекали!
«Людина, яка плакала від сміху» — оригінальний роман із шаленою ноткою, що викриває вади суспільства. Герой і автор схожі, як дві краплі води. Окта в Паранго сповідається, не шкодуючи себе — робіть висновки самі!
Він працював у рекламі в 1990-х, у високій моді — у 2000-х, а тепер він комік- оглядач на найбільшій загальнодержавній державній радіостанції щочетверга о 8:55 ранку. Бегбедер повернувся, і його д опельгангер описує реалії медіа-світу, який сміється над все ще гарячим попелом журналістської етики. Одного разу Окта в приходить на ранковий ефір непідготовленим, і невдалого учня виганяють із медіа-раю. Фредері к Бегбедер розповідає історію свого життя… через нові пригоди Октава Паранго — переконаного прожигателя життя, який змінює її не впродовж часу, а миттєво.
Алкоголь, наркотики й секс здаються основою життя Октава Паранго, штатного гумориста радіо France Publique. Але на звичний для нього уклад світу нападають… жовті жилети. К ілька ночей у пошуках самознищувальних задоволень усе розставляють по місцях, і виявляється, що головне — перші слова й перші кроки його сина, сміх доньки (від якого йому самому хочеться сміятися) і обійми дружини у далекому від потрясінь світі, у домі, де його чекають.