Я завмерла.
Ой. Оце я так шикарно зайшла…
— Допомогти вам?
Голос… від нього мені на секунду захотілося заплющити очі. Та ні, таких збігів не буває!
— Дякую, — я розпрямилася. Струсила халат і підняла голову.
— Я са… Ага.
Отже, все-таки бувають.
На мене дивилися знайомі очі кольору гіркого шоколаду.
В ім’я всіх вітамінів, та за що ж мені таке? Звідки він тут узявся? І… навіщо?