«Чотири роки молодий Гамід відбував військову повинність — служив денщиком.
Тихий, лагідний був Гамід і молодцем собою. Усі любили його, і начальник говорив йому на прощання:
– Хіба тобі, Гамід, уходити — залишайся!
Було й Гамідові шкода, та все-таки потягло додому…»