Я прокинулася в одному ліжку з молодим професором із мого інституту. Ти… виродком, який завалив мене на минулій сесії!
Як же я його ненавиджу, цього клятого холоднокровного садиста, який грав із себе в усьому непорочного чоловіка!
— А ти тепер на що пялишся, Цвєткова? Іди й зроби мені каву, раз ми тут.
— Я зроблю фото на пам’ять. — Дістаю я телефон і спрямовую на його голе тіло. — Спробуйте тільки ще коли-небудь прискіпатися до мене на заліку.
Після цього я йду до дверей, та раптом спину пече жарким тілом, поясок від готельного халата виявляється в мене на шиї, а шкіру вкривають мурашки від тихого шепоту біля вуха:
— Цвєткова, ми ще не домовили…»