Спершу було лише вічне, безмежне й темне начало — Хаос. У ньому таївся витік життя і всього сущого. З безмірного Хаосу виникли світ і безсмертні боги. З нього ж постала богиня Землі — Гея: могутня, широко простерта, що дає життя всьому, що на ній росте й живе. Глибоко під Землею, на такій самій недосяжній глибині, як високо над нами простеляється ясне небо, з’явився похмурий Тартар — страшна безодня, наповнена вічною темрявою. З Хаосу, як із першоджерела, постала й велика сила, що оживляє все, — Любов, Ерос. Так почалося творення світу. Безмежний Хаос породив вічний Морок — Ереба і темну Ніч — Нюкту. А від Ночі й Мороку походили вічне Світло — Ефір і ясний, радісний День — Гемера. Світло розлилося світом, і відтоді ніч і день стали змінювати одне одного.