«Твій чоловік зараз у ресторані — з якоюсь дівчиною й дитиною».
Одразу після цих слів мені приходить світлина.
Ні… Цього не може бути. Дем’ян не здатний на зраду!
Тремтячими руками я закриваю застосунок і відкриваю контакти — його номер у мене в швидкому наборі. Чекаю відповіді, і з кожним гудком паніка всередині накриває все сильніше.
— Може, пообідаємо сьогодні разом? — випалюю перше, що спадає на думку, лише б переконатися: це помилка.
— Не сьогодні, — відповідає він спокійно, надто спокійно для нього. десь на тлі чутно тонкий дитячий сміх; на мить він стає трохи гучнішим. — Пробач, я зайнятий, у мене переговори. До вечора.
Зв’язок обривається. І разом із ним — наче зупиняється моє серце.