Безродиш. Передзем'я

Життя — це полювання. Істинний звір ніколи не помре, якщо його не вбити. Старого звіра, а тим більше древнього, чиє вбивство підніме тебе, дуже складно здолати без Дару. Практично неможливо. А Дар — лише в Бездні. По суті, нори в неї — це початок Шляху. Той, хто ступив у Бездну, робить перший крок. Той, хто ступив назад із перемогою, робить другий і вирішальний. Я зробив їх обидва.

У нашому світі важливі лише дві речі: сила й відміряний строк до старості. І те, й те здобувається, але спробуй дістати насіння життя або боб росту, коли ти малолітній безправний безрідний, пнути якого — всім у радість.

От тільки Шлях не ділить людей на багатих і бідних, на сиріт і тих, хто з народження має все, синів благородних батьків. Кожен має право стати на дорогу до Вершини й, подолавши всі пояси світу, досягти справжньої могутності й безсмертя. Кожен має право, але не кожен здатен. І вже точно не кожен цього хоче.

Хочу. У мене просто немає вибору. Тільки сила допоможе мені вибратися з самого дна. Допоможе знайти й повернути мою Тішку. Сестричко, зачекай! Я тебе врятую! І помщу за вбивство наших батьків. Я зможу. Я впертий. Добре, що щось сталося, і моє тіло нарешті починає міцнішати. Мабуть, просто рости став швидше.

Ні. Ти не правий, хлопчику. Просто верховному грандмайстру Ло — тобто мені — не пощастило вселитися саме в тебе-ледачика. Теж вибір без вибору. Але моя невдача обернулася удачею для тебе. У нікчемного хробака тепер є шанси вижити. Бо твоя смерть — моя смерть. А я, навіть проживши п’ять тисяч років, не хочу помирати. У мене надто багато незавершених справ. І ворогів.

Не смій мене підвести, носію! Від тебе тепер залежить не тільки доля твоєї проклятої планети. Зірки бачать…