— Ти не можеш відмовитися, Юматов, — тисне на мене командир. Тиха лють розповзається всередині, отруюючи душу.
— Сєребряков наполіг на твоїй кандидатурі, керівництво дало добро.
Я знаю, як він наполіг! Повна годівниця грошей насипана!
— Я ж просив… — видавлюю крізь зуби, хоча злися треба лише на себе. Я відчував, що не варто лізти в цю справу! Навіщо втрутився?
— Зробив усе, що міг, але похитнути позицію її батька не вдалося. Ти врятував дівчину, тобі з нею возитися…