Я ненавиджу свого начальничка! Він зарозумілий, педантичний і розважливий тип. Замість Аліси він називає мене Анфісою. Пам’ять у нього як у рибки — три секунди, а ще професором кличе.
У мене від нього ціла купа таємниць, про які дізнається — і він звільнить мене без вихідної допомоги. Тому доводиться всіляко йому догоджати, через силу посміхатися… і шпигувати за ним.