Лишень я, Євлампія Романова, відвела прийомну доньку Кісу на ранковий виступ у костюмі білочки — і тут же трапився форс-мажор: місцевий п’яниця прийняв її за легендарну «білочку» і мало не відправився на той світ від страху.
Дурна пригода зовсім неколи: адже мене чекала нова робота! Так, тепер я — секретарка дизайнерського бюро. Звісно, не любов до красивих інтер’єрів привела мене туди, а нове розслідування.
Моя знайома Лєна Гвоздьова попросила допомогти її дочці Насті, яку звинуватили в крадіжці надзвичайно дорогої каблучки в господині бюро Ніни Зуєвої. Занадто багато невідповідностей у цій справі — складається враження, ніби Настю підставили. Та кому й навіщо це потрібно?..
Щойно я влаштувалася на службу, поїхала до клієнта — грубіяна й самодура Фоміна. І того ж вечора його знайшли мертвим! Ох, і дивні справи кояться в цьому бюро. Тепер ні за які коврижки не втечу звідси, доки не розберуся в усьому!