О благословенне місто, оспіване Шахерезадою! Високі мінарети, спів муедзинів, що закликають правовірних до вечірньої молитви… І вже сяють яскраві зірки на оксамитовому фіолетовому небі. Охмільний аромат ночі, тремтіння листя чинари. Тупіт арабських скакунів — грізна варта порядку поспішає до своїх казарм. І нарешті монотонний стукіт колотушки та присипливий голос: «Спіть, мешканці Багдада, усе спокійно! У Багдаді все спо…»
Горе ж! Вай ме! Вже кілька днів не знає сну й спокою головний правитель міста, наймудріший Селім ібн Гарун ар-Рашид. Вай дод! Він розшукує всюди — по кожній вулиці й провулку — вірний слуга, шляхетний пан Шехмет, і шукає він багдадського злодія на ім’я Лев Оболенський!
Отже, тут не обійшлося без таємничих чарів…
Заскучив якось великий автор рубаї Хайям ібн Омар і вирішив залити тугу вмістом старовинного глечика, з якого дуже швидко з’явився дуже чорний і дуже веселий джин. З радощів він пообіцяв виконати три бажання. Старий борець за справедливість, Хайям, давно мріяв про гідного наступника. Але так як джин був напідпитку, тобто «в стельку п’яний», то опинився наш голубоокий герой — москвич нового тисячоліття, нащадок дворян… у середньовічному Сході…