«Атланти тримають небо…». Спогади старого острів'янина

«Атланти тримають небо кам’яними руками…» — ця пісня стала справжнім гімном «шістдесятників», а сам Олександр Городницький — живим класиком і одним із засновників жанру поряд із Володимиром Висоцьким, Булатом Окуджавою, Олександром Галичем, Юрієм Візбором. Але ця книга — більше, ніж мемуари прославленого барда. Будучи вченим із світовим ім’ям, заслуженим діячем науки РФ, головним науковим співробітником Інституту океанології РАН, Олександр Городницький об’їздив увесь світ, плавав усіма океанами, багато разів занурювався на морське дно в підводних керованих апаратах (зокрема на глибини понад чотири кілометри), був на Північному полюсі й в Антарктиді, брав участь у пошуках легендарної Атлантиди. Олександр Мойсейович не випадково називає себе «остров’янином»: народившись на Василівському острові, він висаджувався на берегах багатьох островів — від Ямайки й Гваделупи до Нової Землі, Бермуд та острова Пасхи. Про все це — про наукові експедиції та далекі мандри, сенсаційні відкриття й незабутні зустрічі, про вірші й пісні, довоєнне дитинство і Блокаду, переломи історії та зміну епох — Олександр Городницький розповів у цій книзі.