У 1927 році популярний лондонський журнал «Стрэнд» вирішив покласти край численним суперечкам про те, який саме оповідання про Шерлока Холмса вважати найкращим. Головний редактор звернувся до літературного «батька» знаменитого сищика й попросив стати суддею та сказати своє вагоме слово, яке назавжди покінчить зі спекуляціями критиків. Відтак сер Артур Конан Дойл склав список із 12 історій. У супровідній статті він особливо підкреслив, що кожен твір із цієї дюжини гідний першого місця, і пояснив, за якими критеріями був зроблений вибір. Насамперед враховувалися відгуки публіки — листи надходили з усього світу, зокрема з Росії, де в Холмса вже на початку ХХ століття було багато шанувальників. До списку найкращих було більше шансів потрапити тим оповіданням, які хвалили жінки, — для письменника це було особливо важливо. Отже, з шістдесяти сюжетів було обрано 25.
«Я почав перечитувати відкладені історії, вважаючи — з неабиякою часткою легковажності, — що вибрати серед них найкращі для мене буде не складно. Але ви навіть не уявляєте, наскільки складну задачу я сам собі поставив», — зізнався письменник. «Для остаточного вибору я керувався двома критеріями: драматичністю сюжету й заплутаністю злочину. Можу зі спокійною совістю стверджувати, що в цих 12 оповіданнях Шерлок Холмс демонструє й пояснює свій метод найбільш повно, а також виявляє дивовижну винахідливість. Головний герой і його друг, доктор Ватсон, розкриваються з несподіваного боку. Крім того, в деяких історіях я зняв завісу таємниці над колишнім життям Холмса й дав читачам змогу побачити набагато більше, ніж просто розслідування злочинів. На славу великого літератора я ніколи не претендував, але всі ці оповідання такі хороші, наскільки я зміг їх написати».
Після цієї статті сер Артур не написав жодного слова про Шерлока Холмса. Три роки потому письменник помер від серцевого нападу.