Георгій Давидович Венус (1898–1939) народився в Петербурзі в родині нащадків німців-ливарників, яких запросили до Росії ще за Петра Першого. У Першу світову війну Георгій Венус вступив у званні прапорщика в 1915 році. Його поранено двічі, а також нагороджено Георгіївським хрестом. Жах революції змусив Георгія Венуса, як і багатьох інших, тікати на південь і вступити до лав Добровольчої армії. Прапорщик Венус потрапив у Дроздовський добровольчий офіцерський полк, що прославився своєю хоробрістю на полях битв Дону й Криму. У 1925 році, вже в еміграції, Георгій Венус і написав цей роман за спогадами про ті події.
Зміст:
[*]Частина I (червень 1919 — листопад 1919)
Вихід із Харкова
Перші бої
Богодухов — Кореново
«Чинка годинників М. Л. Зеліхмана»
Евакозаботи
Лазарет імені генерала Шкура
Тил
Холоди
Бої в кільці
Баромля
[*]Частина II (листопад 1919 — березень 1920)
Одні під Харковом
Порожні вулиці
Ксана
Ніч у Слов’янську
Іловайське — Таганрог
Під Ростовом
Хутір Романівський
Катеринодар
1-й військовий психіатричний госпіталь
Новоросійськ
[*]Частина III (квітень 1920 — жовтень 1920)
Великдень у Севастополі
«Credo» підпоручика Морозова
Перед наступом
25 травня
Перші тижні в Північній Тавриді
Похідне життя
Гейдельберг — Василівка
Оре́хів
Олександровськ і бої вздовж Дніпра
Глава про того, хто вибув зі строю