Я буду мандрувати… Перевтілюючись у князів і селян, у вчених і безумців, здійматимусь до небес! І стогнатиму під колесами…
Усе своє життя я відчував інші часи й місця; я відчував у собі інших людей! Замисліться! Те саме було й у вас! Озирніться на своє дитинство і, спираючись на цей досвід, пригадайте те відчуття, про яке я вам говорю… У той час ваша особистість ще не сформувалася, ви були пластичні, ваша душа була мінливою, свідомість і тотожність особистості перебували в процесі становлення… становлення і забування!!! Так, так, так! Ви багато забули, мій слухач!
Щойно ми з’являємося на світ, ми опиняємося під покровом темниці й швидко все забуваємо. Але на початку життя ми все ж пам’ятали з вами інші часи й місця. Будучи безпорадними немовлятами, сидячи на руках у мами чи повзаючи на четвереньках, ми в мріях літали, як птахи!!! Так! І під час нічного кошмару ми відчували муки й жах перед темними та чудовиськовими речами. Ми ледь народившись, ще не маючи жодного досвіду, вже переживали відчуття страху — страх живе в наших спогадах, а спогади виникають із досвіду.