Дев’ятнадцятирічний солдат Єрофєєв був на фронті в роки Великої Вітчизняної війни. Після тяжкого поранення, внаслідок якого він втратив здатність діяти рукою, Єрофєєв опинився в госпіталі. Тут він зустрів таку ж молоду студентку Ліду, яка працювала медсестрою, і закохався в неї… Тепер Єрофєєв, доросла людина, згадує себе під час війни — своє складне солдатське життя, свою любов, якою вона була — чистою та гідною преклоніння, незабутньою й невмирущою.