Ім’я одного з небагатьох оригінальних і самобутніх письменників радянської епохи Михайла Михайловича Зощенка (1894–1958) — творця знаменитих зощенківських оповідань, а також «Сентиментальних повістей», «Поверненої молодості», «Перед сходом сонця» та інших яскравих сатиричних творів — є невід’ємною частиною російської літератури XX століття.
Михайла Зощенка тривалий час вважали популярним, загальнодоступним гумористом, ба більше — «сміхачем». Але ті, хто охоплював радянську реальність у всій її суті, бачили в ньому глибокого сатирика і порівнювали з Гоголем. Про це свідчить посмертне письменницьке воскресіння Зощенка в пострадянський час.
У книзі Бернгарда Рубена із залученням великого документального матеріалу докладно простежується складна творча й людська доля письменника, твори й саме життя якого відобразили сучасну йому епоху, коли в Росії стався розрив часів, злам історії.