Колись старий паризький прибиральник із року в рік збирав пил, який виносив із ювелірних майстерень. Одного разу назбираного дорогоцінного пилу — крихіток золота — вистачило на дивовижну троянду: подарунок жінці, яку він знав ще дитиною.
Ця пронзлива історія вразила Паустовського своїм збігом із письменницькою працею, яка також народжує щось прекрасне з пилінок зустрічей і розлук, мандрів і подорожей, чужих облич і чужих історій.
Так починається «Золота троянда» — незвичний і не має стилістичних аналогів у російській літературі, глибоко оригінальний твір, у якому автобіографічні мотиви легко й природно змішуються з белетристично- біографічними, а есеїстичні — з філософськими.