Знахарка

Здатність бачити духів у їхньому роді переходить від матері до доньки. Але разом із нею приходить і тяжке прокляття: знахарці не судилося бути щасливою. Євдокія зіткнулася з цим надто рано. У сім років її віддали на навчання до старої відунки. У шістнадцять — вона ледь не загинула в лісовій глухомані. Вона попрощалася і з нареченим, і з наставницею; прийняла силу, яка не залишає місця для щастя.

Утім, ненадовго Євдокія все ж відчула радість материнства, але село вимагало відмовитися від прийомного сина, навісивши на нього тавро — «бісове насіння». Рішення Євдокії пробудило щось, що спало понад сто років.