«…Завжди я вирізнялася гордістю й упертістю. І, по правді кажучи, якби я була покірною і не вміла постояти за себе — можливо, мене вже не було б на цьому світі. Адже я “казенна”, із Виховного дому, а “казенним дітям”, доки вони підростуть, доводиться витримати чимало. Їх зовсім малими відправляють у села — неподалік від Петербурга, частіше до чухнів; добре, якщо дістанеться добра годувальниця, а в іншої й своїх п’ятеро — де вже тут знайти турботу про чужу дитину…»