«З дитинства я була свавільною й незламною. Інакше, мабуть, я б і не вижила: будь я тихою й покірною, не вміючи захистити себе, мене, можливо, давно вже не було б на цьому світі. Я ж із «казенних» — із Будинку виховання, і таким дітям, поки вони підростають, доводиться пережити багато. Зовсім малятами їх відправляють у села неподалік від Петербурга, частіше до чухнів; добре ще, якщо попадеться турботлива годувальниця, а в іншої й своїх п’ятеро — коли вже їй думати про чужу дитину…»