Талант Анатолія Суханова проявився рано. Його картини — незвичні й яскраві — зачарували Ніну Малиніну, доньку високопосадовця «генерала від мистецтва». Але Анатолій зробив свій життєвий вибір не на користь мистецтва, а на користь престижу та комфорту, і з творця перетворився на критика, редактора провідного радянського мистецтвознавчого журналу. У 1985 році життя 56-річного Суханова раптово змінюється: у низці несподіваних подій, снів і галюцинацій йому відкривається правда про життя й смерть батька, про юну Ніну, яка метається між живописом і коханням… Це роман про цілий пласт культури — про взаємодію мистецтва й політики, і про вічні питання любові та правди.