Нову книгу Тетяни Москвиної, мабуть, можна було б назвати так само, як роман Джеймса Джойса «Портрет митця в юності». Але Москвина — письменниця свавільна й горда, чужа постмодерністським іграм та сумнівним запозиченням. «Життя радянської дівчини» — передусім її автопортрет на непоказному ленінградському тлі 60–80-х років минулого століття, виписаний із тією безжальною ретельністю, яка видає автора як послідовну прихильницю російської реалістичної школи, тонкого психолога й прискіпливого дослідника радянської сутності, що відходить у минуле. З багатьох смішних і сумних історій, точних спостережень та чесних спогадів складається Книга життя, від якої неможливо відірватися…