Друга частина мемуарів Тамари Петкевич «Життя — сапожок непарний» вийшла під заголовком «На тлі зірок і страху» та стала продовженням першої книги. Оповідь охоплює роки після звільнення з табору. Все, що було не сказано до кінця: незавершені долі, недописані портрети, обірвані нитки людських стосунків — отримало своє завершення.
Бажана свобода, про яку мріяли в бараці табору, повернула право на нормальне існування й стала початком нового життя, але не позбавила ні страшних примар минулого, ні болю від неможливості повернути те, що назавжди було відібрано неволею.
Книга побачила світ у 2008 році, через п’ятнадцять років після публікації першої частини, та витримала низку перевидань; її переклали німецькою мовою. За мотивами книги в Санкт-Петербурзі поставили виставу, а Тамара Петкевич стала лауреаткою кількох літературних премій: «Крута драбина», «Петрополь», премії Гоголя.
Прочитавши книгу, Тетяна Гедзь сказала: «Я людина дуже щаслива, Бог посилав мені постійно чудових людей. Але в моєму житті було два потрясіння від людей: Твардовський і Тамара Петкевич. Це не таборова література. Це російська література. Це те, що дає сили жити».