Жан-Анри Фабр (1823–1915) був чимось схожий на тих, чиї звичаї, поведінку та таємниці він невтомно вивчав усе своє довге життя, — на комах. Схудлий чоловік із гострим носом і уважним поглядом, з якого не вислизнуло нічого, Фабр досяг усього сам: вибрав покликання до душі та змусив повірити в себе весь світ; виключно власними силами створив чудову лабораторію з вивчення комах; вивів науку про комах із запилених залів із засушеними жуками й метеликами на простори, обпалені сонцем, де всі експонати учених рили нірки, полювали, розмножувалися й дбали про потомство.
Настирний, наполегливий, нескінченно працьовитий, Фабр здійснив справжній переворот у науці, але широка публіка дізналася про нього й полюбила його завдяки натхненним історіям про життя метеликів, павуків, жуків, ос та інших дрібних мешканців нашого світу. На його оповіданнях про комах, що стоять в одному ряду з «Життям тварин» Альфреда Брема, виросло не одне покоління шанувальників природи й просто захоплених людей.