Життя на все решту життя: настільна книга людини

Це незвичайна аудіокнига. Співробітники Благодійного фонду «Віра» дбайливо зібрали та підготували до видання історії пацієнтів хоспісів, щоб показати: через тяжку хворобу життя людини не зупиняється, і життя можливе протягом усього того часу, який лишається.

«Саме в хоспісі, коли перестаєш тікати й даєш собі час любити, жаліти й прощати—саме тут кожна дрібниця стає так важливою й так помітною. Саме тут ти розумієш, що щастя — це з дрібниць» (Нюта Федермессер). Слухайте, шукайте відповіді на складні запитання, намагайтеся помічати життя навколо й відчути те, заради чого була зроблена ця аудіокнига — можливість щастя тут і зараз. Я впевнена: допомагати іншим — справа добра в усіх сенсах: самому стає трошки краще, коли ти зміг допомогти комусь. Спробуйте й переконайтеся!

Я говорила про це з моєю покійною подругою Вірою Мільйонщиковою, яка організувала Перший московський хоспіс. Це складне життєве завдання — працювати в хоспісі: не всі це витримують. Але зрештою залишаються ті, кому це під силу.

Проте в хоспісі необов’язково працювати — можна допомагати й іншими способами.

Людмила Уліцька, член Опікунської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»… Нюта Федермессер, дочка Віри Мільйонщикової, засновниця фонду допомоги хоспісам «Віра», водила показувати диво дивне: люди привітно вітаються один з одним, немає ніякого мороку, фальшивого жалю, багатозначного мовчання. Наче я прийшла в джазовий клуб. Квіти цвітуть, собаки живуть із господарями, кухня працює 24 години на добу. Захотіла людина морозива — побігли й купили. Я зрозуміла: це майже рай. Але вирішила уточнити: «Нюта, а у вас тут чудеса бувають?» Нюта каже: «Є. Ходімо, я вам покажу».

Тетяна Друбич, співголова Опікунської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»… «Ми говоримо про якість життя, акцентуємо увагу на тому, що хоспіс — це про життя. Точка догляду є у кожної людини, незаперечний факт: ми всі підемо. Як казав Камю, це питання лише часу й терпіння. Чому ж останні дні людини мають бути гіршими за все її життя? Зараз, нарешті, прийнято закон про те, що ми маємо право на знеболення, маємо право на догляд без болю. Напевно, одна з найважливіших речей у хоспісі — це ставлення персоналу й волонтерів до хворих і до їхніх рідних».

Інгеборга Дапкунайте, співголова Опікунської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»