«Запечатлений розум людини, що жила задовго до нас і залишила нам настанову — все багатство душі, накопичене нею. Отже, приймімо так: у книгах укладені душі людей, що жили до нашого народження, а також ті, що живуть і нині; і книга є ніби всесвітньою розмовою людей про їхні вчинки та записом людських душ про життя. Зрозумів?
Матвій згадав товсті церковні книги — у шкіряних палітурках із мідними застібками — і тихо відповів:
— Зрозумів.
— А слухати тобі не набридло?
— Ні! — жваво відповів учень.
— Вірю. Справа, мабуть, добре піде!
Його лице освітив усміх, він підвівся і, на подив учня, оголосив:
— На перший раз досить сказаного. Ти про це поміркуй, а якщо чогось не збагнеш — скажи.»