Життя Дізраелі
8 год. 41 хв.
Опис
Роман французького письменника Андре Моруа (1885–1967) присвячений життю Бенджаміна Дізраелі (1804–1881) — видатного державного діяча вікторіанської Англії.
Почавши із захоплення романтизмом і Байроном, написавши кілька гучних романів, Дізраелі за допомогою друзів і жінок зробив блискучу парламентську кар’єру, висунувся на перший план у консервативній партії. Він двічі обіймав посаду прем’єр-міністра. З його ім’ям пов’язані придбання акцій Суецького каналу, успіх англійської політики на Берлінському конгресі 1878 року, війна з Афганістаном. Консервативна партія шанує Дізраелі як одного з творців Британської імперії.
Відомо, що під час перебування на посаді прем’єра, прочитавши в газеті про те, що султан Єгипту продає акції Суецького каналу, Дізраелі, не допивши ранкової кави, побіг до банку, взяв кредит із державного бюджету в розмірі 4 мільйонів фунтів стерлінгів і купив 100% акцій, чим приніс Англії значний прибуток від мита за користування каналом.
Його предки — іспанські євреї, що втекли до Англії від інквізиції. Батько — Айзек Дізраелі — письменник і бібліофіл. Дізраелі навчався під керівництвом батька. У 1821 році він влаштувався практикантом до адвоката й одразу виявив блискучі здібності. Рано захопився літературою. Після ненаписаного (неопублікованого) роману «Ayemes Papillon» він написав «Vivian Grey» у 1828 році — історію світських і політичних пригод молодого амбітного честолюбця. Літературний успіх відкрив перед Дізраелі двері салонів великого світу, де він вчився політичній інтриги й знаходив матеріал для романів. Ясний практичний розум, кмітливість, дотепність, невідпорна особиста привабливість, честолюбство та залізна наполегливість допомагають Дізраелі зав’язувати знайомства у вищих колах; подорожі на Схід (Туреччина, Мала Азія, Палестина) збагачують його уяву, розширюють кругозір, а вигідний шлюб назавжди звільняє його від грошових труднощів. Після чотирьох невдалих спроб пройти в парламент (спочатку як ліберал, спираючись на О’Коннела) Дізраелі змінює програму і в 1837 році — нарешті — обирається від партії торі. У парламенті він виголошує гучні свого часу промови на підтримку чартистів, гуртує навколо себе земельну аристократію, будучи душею партії «Молода Англія»; потім — лідер опозиції, у 1852 — міністр, у 1868 — прем’єр.
Почавши із захоплення романтизмом і Байроном, написавши кілька гучних романів, Дізраелі за допомогою друзів і жінок зробив блискучу парламентську кар’єру, висунувся на перший план у консервативній партії. Він двічі обіймав посаду прем’єр-міністра. З його ім’ям пов’язані придбання акцій Суецького каналу, успіх англійської політики на Берлінському конгресі 1878 року, війна з Афганістаном. Консервативна партія шанує Дізраелі як одного з творців Британської імперії.
Відомо, що під час перебування на посаді прем’єра, прочитавши в газеті про те, що султан Єгипту продає акції Суецького каналу, Дізраелі, не допивши ранкової кави, побіг до банку, взяв кредит із державного бюджету в розмірі 4 мільйонів фунтів стерлінгів і купив 100% акцій, чим приніс Англії значний прибуток від мита за користування каналом.
Його предки — іспанські євреї, що втекли до Англії від інквізиції. Батько — Айзек Дізраелі — письменник і бібліофіл. Дізраелі навчався під керівництвом батька. У 1821 році він влаштувався практикантом до адвоката й одразу виявив блискучі здібності. Рано захопився літературою. Після ненаписаного (неопублікованого) роману «Ayemes Papillon» він написав «Vivian Grey» у 1828 році — історію світських і політичних пригод молодого амбітного честолюбця. Літературний успіх відкрив перед Дізраелі двері салонів великого світу, де він вчився політичній інтриги й знаходив матеріал для романів. Ясний практичний розум, кмітливість, дотепність, невідпорна особиста привабливість, честолюбство та залізна наполегливість допомагають Дізраелі зав’язувати знайомства у вищих колах; подорожі на Схід (Туреччина, Мала Азія, Палестина) збагачують його уяву, розширюють кругозір, а вигідний шлюб назавжди звільняє його від грошових труднощів. Після чотирьох невдалих спроб пройти в парламент (спочатку як ліберал, спираючись на О’Коннела) Дізраелі змінює програму і в 1837 році — нарешті — обирається від партії торі. У парламенті він виголошує гучні свого часу промови на підтримку чартистів, гуртує навколо себе земельну аристократію, будучи душею партії «Молода Англія»; потім — лідер опозиції, у 1852 — міністр, у 1868 — прем’єр.
04:59
01-1
04:59
01-2
04:59
01-3
04:59
01-4
04:59
01-5
04:59
01-6
04:59
01-7
04:59
01-8
03:15
01-9
04:59
02-1
04:59
02-2
04:59
02-3
04:59
02-4
04:59
02-5
04:59
02-6
04:59
02-7
04:59
02-8
03:13
02-9
04:59
03-1
04:59
03-2
04:59
03-3
04:59
03-4
04:59
03-5
04:59
03-6
04:59
03-7
04:59
03-8
02:36
03-9
04:59
04-1
04:59
04-2
04:59
04-3
04:59
04-4
04:59
04-5
04:59
04-6
03:25
04-7
04:59
04-8
04:22
04-9
04:59
05-1
04:59
05-2
04:59
05-3
04:59
05-4
04:59
05-5
04:59
05-6
04:59
05-7
04:59
05-8
03:29
05-9
04:59
06-1
04:59
06-2
04:59
06-3
04:59
06-4
04:59
06-5
04:59
06-6
04:59
06-7
04:59
06-8
03:14
06-9
04:59
07-1
04:59
07-2
04:59
07-3
04:59
07-4
04:59
07-5
04:59
07-6
04:59
07-7
04:59
07-8
03:19
07-9
04:59
08-1
04:59
08-2
04:59
08-3
04:59
08-4
04:59
08-5
04:59
08-6
04:59
08-7
04:59
08-8
03:23
08-9
04:59
09-1
04:59
09-2
04:59
09-3
04:59
09-4
04:59
09-5
04:59
09-6
04:59
09-7
04:59
09-8
03:11
09-9
04:59
10-1
04:59
10-2
04:59
10-3
04:59
10-4
04:59
10-5
04:59
10-6
04:59
10-7
04:59
10-8
02:35
10-9
04:59
11-1
04:59
11-2
04:59
11-3
04:59
11-4
04:59
11-5
04:59
11-6
04:59
11-7
04:59
11-8
03:30
11-9
04:59
12-1
04:59
12-2
04:59
12-3
04:59
12-4
04:59
12-5
04:59
12-6
04:59
12-7
04:59
12-8
03:11
12-9
04:54
13-01
