Життя людини, або Прогулянка Невським проспектом

Повість В. І. Даля «Життя людини або прогулянка Невським проспектом» належить до петербурзьких творів письменника. Петербург залишив великий слід у його долі. Тут він навчався, служив морським офіцером і чиновником з особливих доручень при Міністрі внутрішніх справ, працював лікарем у шпиталі, тут відбулася його доля як письменника, виникла його дружба з Пушкіним.

Даль добре знав сучасний йому Петербург і його історію.
Сучасний читач із зацікавленням прочитає про поділ Невського на ліву аристократичну й праву плебейську сторону, що зберігався ще на початку ХХ століття. З повісті Даля можна дізнатися, що було раніше на місці Анічкового палацу й Олександрійського театру, на території Апраксиного двору; де стояли будинки булочників-німців; яким був транспорт того часу; де й як проводили дозвілля жителі столиці; як виглядали річки, що перетинали Невський проспект, і багато іншого. Реалістичність опису цих деталей не є для письменника самоціллю. Вона створює простір і час сюжету.

У першому посмертному зібранні творів В. І. Даля (СПб—М., 1897, товариство Вольфа, т. 3) повість у межах тексту твору позначалася як «Невський проспект», що створювало явну заданість зіставлення з однойменним твором Гоголя. Даль безумовно знав сучасні йому петербурзькі твори Пушкіна, Гоголя та інших письменників. У ній існує і власне прямий текст Даля, і інтертекст петербурзьких творів інших авторів. Саме поєднання тексту й контексту визначає стилістику повісті як особливий петербурзький метатекст у російській літературі першої половини ХІХ століття.

Усе, що не Невський проспект, здається героєві чужиною, закордоном. Саме ці слова—«чужина», «закордонна сторона», «закордон»—і паралельно слово «рідна земля», під якою мається на увазі дальша частина Невського проспекту біля Невського монастиря з кладовищем (як тоді називали Александро-Невську лавру), пронизують текст твору.

Таким чином у повісті виникає особливий Петербург—звужений до розмірів однієї вулиці й водночас розширений до масштабів світу, що вмістив ціле людське життя. Життя людини дорівнює у Даля прогулянці Невським проспектом у прямому й переносному сенсі. Точка початку цього життя—Невський монастир, а кінець «прогулянки»—Невське кладовище при монастирі. Символіка очевидна: рух закінчується там, де починається,—це своєрідна подорож «ні звідки в нікуди», як назвав свій роман сучасний письменник.

Герой повісті—знайда-горбунчик, якого виховували в родині булочника-німця Івана Івановича та його дружини Анни Іванівни. Прийомні батьки знайшли дитину вночі на ґанку свого будиночка, що примикав просто до кладовища, на правому плебейському боці Невського проспекту.