Життя без голови

У 1961 році Дугласу Хардингу прийшов досвід його справжньої природи — він назвав його «безголовістю». Те, що він вважав «собою», раптово пішло геть разом із нищівним тягарем минулого. Натомість прийшло сприйняття всього, наче в перший раз, — чисте й незатьмарене: відкрилась краса, яка завжди була тут. Це Місце — помилково, всупереч безпосередньому сприйняттю, загальноприйнято вважають зайнятим головою — насправді вміщує в себе весь Всесвіт. У цій глибокій, блискуче написаній книзі пропонується дослідити це Місце — найзручніше доступне, найпоручніше й, ніби, добре відоме; чесне дослідження якого (доступне кожному!) таїть у собі скарбницю сюрпризів і неймовірних чудес.